Тарас Прохасько: «Мілош подібний на гірську ріку…»

 У львівській книгарні «Є», у рамках міні-туру містами України , відбулася презентація аудіо-книги  "Тарас Прохасько і Сергій Жадан читають вірші Чеслава Мілоша".  Українські авторські переклади польського лауреата Нобелівської премії, зачитати слухачам, Жадан та Прохасько приїхали особисто, тож аншлаг у залі можна було спрогнозувати. А тим, хто зумів проштовхнутися через стіну натовпу поближче до резидентів презентації , пощастило отримати диск у подарунок, який, до слова, вийшов накладом півтора тисячі примірників.  Кому ж платівка не дісталася – її можна придбати у комплекті з новим випуском журналу «Український тиждень».

 Зі слів заступника керівника Польського інституту у Києві Анни Лазар, таких поетичних аудіокниг, що пропагують творчість Чеслава Мілоша,  у світі існує уже десяток. Втім українське видання стало  винятковим, адже у його записі участь взяли  відомі українські письменники Тарас Прохасько та Сергій Жадан — лауреати премії Конрада, які своїми перекладами створили свого, нового Мілоша.  Вирізняється українське видання й унікальним  музичним оформленням, яке за словами Анни Лазар, є ледь не паралельною, музичною інтерпретацією творів Мілоша.  Українські молоді композитори  Олексій Шмурак, Богдан Сегін та Максим Коломієць спеціально для проекту створили музику, яку на диску можна почути у виконанні ансамблю Nostri Temporis.

 - Вірші, які я перекладав – це пропозиція від Андрія Бондаря з перекладацького проекту «Підказаний Мілош», який дуже тонко відчуває Мілоша і його перекладачів. Й слід зауважити, Мілоша в Україна перекладають багато, і деякі вірші, які перекладали ми з Тарасом, уже перекладали, зокрема,  Дмитро Павличко і Оксана Забужко. Тож ми наче були обмежені у виборі, що уже становило певний виклик, а з іншого боку виникало питання, як не повторитися.

 За словами Тараса Прохаська, одна з особливостей Мілоша в тому, що його не можливо запізнати, запам’ятати, вивчити і час від часу повторювати…

– Як цю поезію можна запам’ятати і скористати з неї у сенсі інформаційного пізнання? – дивується Прохасько. –  Мовляв, почитаю Мілоша і зрозумію про одну річ, яку я давно намагався збагнути. Такого не буває, бо в нього немає інформації. Хоча одною фразою Мілош мені таки запам’ятався: «Навіть мить просвітління насправді нічого не змінить». Це важливо, бо знання Мілоша є іншого, чуттєвого, методологічного, жестового характеру. Мілош подібний на гірську ріку, де стан радості триває поки ти занурений, а далі –  ти лиш пам’ятаєш, що вона є. Це чуттєва пам'ять, що так можна мислити і бачити світ. Поезія Мілоша показує, що у людському пізнанні і його методах передачі існує необхідність поетичного способу мислення, без якого ти не пізнаєш себе до кінця. Мені пощастило, бо значна частина віршів була натурфілософського змісту, мудрі і прозорі тексти, ніби присвячені ботаніці, біології, зоології, екології, так, наче мені спеціально їх зібрали. А потім я зрозумів, що таким є дух цілої поезії Мілоша, де він піднімає ще один важливий аспект про те, що у кожному з нас живуть різні часи. Є час тіла і присутності, наче я є тут і зараз і разом з тим я є носієм  тривалого часу – виду, роду, пам’яті… Мовляв, кожне з нас водночас є безконечним і несе вічність, а разом з тим, є тут і тепер, і є – скінченний.